20 декабря 2020 года Высокопреосвященнейший архиепископ Черкасский и Каневский Феодосий прибыл с архипастырским визитом в Золотоношское благочиние. Перед началом Божественной литургии, которая была совершена в Золотоношском Успенском соборе, владыка Феодосий торжественно освятил обновленный иконостас, который украшает центральный алтарь.

Работа над ним длилась 9 лет и была начата по инициативе и при активном участии протоиерея Ярослава Иванусы, чей сороковой день со времени кончины отмечается именно сегодня. Отец Ярослав стремился восстановить тот иконостас, который находился с самого начала в этом историческом православном храме.

Собор на честь Успіння Божої Матері почали будувати у першій декаді ХХ ст. Два роки тому храм відсвяткував своє століття. Хоча вік цього храму порівняно невеликий, історія церкви є набагато давнішою.
Починалась вона в далекому 1745 році, коли на місці сучасного кам’яного храму був збудований дерев’яний храм Успіння Божої Матері. Збудував його козак з села Домантове, що неподалік Золотоноші. Чи то далося взнаки неякісне будівництво,чи були якісь технічні прорахунки, але цей храм дуже швидко руйнувався. Михайло Максимо́вич,відвідавши його, був пригнічений його тодішнім станом.
“Старі стіни Успенської церкви… ледве тримаються і очікують на швидке оновлення,але мені завше шкода,коли дерев’яні церковні споруди в новому стилі зводяться на місці попередніх у стилі староукраїнському,які нагадують конічними верхами пагоди індійські”, – писав вчений.
Тож в 1845 році було збудовано новий дерев’яний трипрестольний собор з престолами в честь Успіння Божої матері, в ім’я Апостолів Петра і Павла, і третій – в ім’я мучениць Віри ,Надії і Любові та їх матері Софії. Але і цій церкві теж не судилося довго проіснувати,бо вже в травні 1907 року вона вщент згоріла від пожежі,яка почалася від свічки,випадково залишеної священником.
В тому ж 1907 році розпочалося будівництво нового, вже кам’яного храму, яке тривало по 1910 рік.Збудований він був у псевдо-візантійському стилі і мав унікальну систему опалення. У підвалі під вівтарем знаходилися дві величезніі топки, в яких тліли великі колоди, дим від яких піднімався нагору по керамічних трубах, обігріваючи підлогу і стіни. Ця система опалення підтримувала баланс вологи в приміщенн храму, стіни якого мають товщину в 5 цеглин.
Успенському собору, побудованому з цегли, судилася набагато щасливіша доля, ніж його дерев’яним попередникам, хоч і його не обминули лихоліття. Після жовтневого перевороту та в роки воовничого атеїзму руйнувалися церкви й терпіли від репресій священнослужителі. З 1927 по 1937 рік в Золотоноші були зруйновані всі церкви, але Свято-Успенська вистояла. Хоча дісталося і їй немало лиха: з неї були знесені всі куполи, була зруйнувана дзвіниця, знищені дзвони. Згодом в храмі було розміщено військовий склад, в якому окрім військової амуніції зберігали й сіль, яка завдавала шкоди стінам споруди.Сіль була мокра і волога, нею була просякнута вся нижня частина церковного муру. Сіль і зараз виступає на стінах, руйнуючи штукатурку і розпис.
В роки німецької окупації церкву відремонтували і в храмі відновилися служіння. З 1942 року вони не припиняються й до цього часу. Як не дивно, але храм діяв навіть тоді, коли інші храми були закриті. В листопаді 1943 року, після так званого визволення Золотоноші від фашистських загарбників працівники НКВД заарештували настоятеля церкви, який помер від тортур під час слідства.
Сьогоднішній собор окрім головного – Успенського – має ще й бокові вівтарі:правий-на честь Святої Трійці,лівий – на честь Миколая Чудотворця.
Від невеликого церковного цвинтаря,який розміщувався за вівтарною стіною собору, залишилася лише могила одного з настоятелів храму. А в пам’ять про всіх,хто тут похований,кілька років тому на місці зруйнованого людьми і часом цвинтаря було встановлено хрест.
Сучасного вигляду храм набув в час, коли Україна здобула незалежність. У 1997 році майже в первісному вигляді відтворено дзвіницю і прикрашено мозаїчною іконою „Спас Нерукотворний“.
Саме в такому вигляді ми можемо бачити цей храм, який є свідком вже більше ніж ста років життя Золотоноші.
У відродження оновленого іконостасу доклали зусиль священики усього Золотоніського округу, парафіяни, а всі оздоблювальні роботи виконали майстри, котрі сьогодні теж були присутні в соборі й раділи тому, що мрію спочилого отця Ярослава вдалося втілити.

Прес-служба Черкаської єпархії

(177)