— Отець Феодосій, закінчилися основні урочистості, приурочені 1020-літтю Хрещення Русі. Які Ваші враження від минулих заходів?

— Враження найпозитивніші. Понад всякі очікування. Думаю, що рівень духовного підйому в церковному народі в ці дні для багатьох став несподіваним і радісним одкровенням. А позитивні наслідки, так би мовити, благі плоди ювілею, нам ще належить скуштувати.

— Але ж напередодні приїзду до України Святіших Патріархів Константинопольського Варфоломія і Московського і всієї Русі Алексія, в повітрі відчувалася «напруга», релігійними аналітиками передрікалися найнесподіваніші сценарії розвитку подій?

— Одні передрікали, інші готували те, що передрікається, але Господь розпорядився по-іншому. Ми ще раз стали свідками вічної тези: «Не в силі Бог, а в правді». Не дивлячись на зусилля певних сил перетворити церковне свято на засіб досягнення власних сумнівних цілей, все вийшло з точністю до «навпаки». Всупереч очікуванням недоброзичливців, приїзд до України Святішого Патріарха Алексія II після такої тривалої перерви став не лише кульмінацією ювілейних торжеств, але й каталізатором духовної радості церковного народу. Це дуже багато хто відчув. Знаєте, у зв’язку з цим приходять на думку слова з пасхального огласительного слова святителя Іоана Златоуста про сходження Христа в пекло, де пекло «узяло те, що бачило (Іісуса — померлу людину), а піддалося тому, чого не чекало», оскільки було зруйноване силою Христа-Бога. Можна провести аналогію з нашою ситуацією, коли намір політиків від релігії використати візит до Києва двох Патріархів в своїх цілях, у тому числі для ослаби позицій канонічної Церкви України, не лише закінчився повним фіаско, але і показав силу Божої благодаті, що здійснюється в немочі і тиші. Чим активніше були провокаційні дії, тим міцніше була єдність і світліше радість віруючого українського народу.

— А провокаційні дії були?

— Були. Якісь з них були очевидними для всіх. Наприклад, очевидним було інформаційне ігнорування вітчизняними ЗМІ (і таких, на жаль, опинилося чимало) реальних церковних урочистостейучастю Патріарха Московського і всієї Русі Алексія, їх масовості і безпрецедентності для України. Багато людей, що дізнавалися про київські ювілейні заходи з телевізора, отримали помилкове уявлення про минаючі торжества і про реалії життя Церкви в нашій країні. Напередодні візиту Святішого Патріарха Алексія рекламним агентствам столиці заборонили розміщувати плакати з його портретами, в останню мить виникли проблеми з проведенням концерту на честь ювілею Хрещення Русі на Майдані, який довелося перенести. Окрім цього, церковний народ в передсвяткові дні був украй збентежений інформацією, що, нібито, Патріарх Варфоломій збирається порушити канони Православної Церкви і легалізувати «київський патріархат». Окрім інформаційної блокади і провокацій, візит Святішого Патріарха Алексія супроводжувався безліччю штучно створюваних організаційних перешкод, з якими зіткнувся церковний Оргкомітет. Доходило до крайнощів, про які неприємно навіть говорити. Проте, по слову Апостола, де примножується гріх, там рясніє благодать. Результат візиту виявився несподіваним для всіх: рясна духовна радість, мир, єднання, торжество Православ’я.

— Чи правда те, що за бюджетні гроші, автобусами на заходи за участю Патріарха Варфоломія звозилися активісти «київського патріархату» із західних регіонів?

— Цього не заперечують і самі керівники УПЦ КП. За твердженням прес- секретаря «київського патріархату» Євстратія Зорі, на спільному виступі Патріарха Варфоломія і президента В. Ющенка на Софіївському майдані, більше трьох чвертей присутніх були саме «їх люди». Як відступ скажу, що, наприклад, парафіяни нашого храму на Софіївський майдан потрапити так і не змогли. У них, на відміну від масовки, що приїхала автобусами, не було спеціальних «запрошень». Взагалі ж, держава влаштувала безпрецедентний прийом Константинопольському Першоєрарху. Патріарха Варфоломія зустрічали на найвищому державно-політичному рівні. Йому, на відміну від Патріарха Алексія, державою були наданілише всі можливі почесті, але й створені всі умови для спілкування з жителями України, у тому числі з екранів телевізорів.

Проте, при всій повазі до Святішого Патріарха Варфоломія, заради справедливості слід зазначити, що на заходах з його участю простих віруючих було зовсім мало. Будь-який мешканець столиці, за бажання, міг побачити Константинопольського Патріарха особисто, і навіть підійти до нього і сфотографуватися (наприклад, у Лаврі).

— А зустріч віруючими людьми Московського Патріарха чимось відрізнялася?

— Звичайно. Коли до Києва прибув Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій, все було зовсім по-іншому. Тисячі і тисячі людей, яких ніхто нікуди спеціально не «звозив», радісних і тріумфуючих, буквально охопили свого Патріарха в кільце і «не випускали» протягом всього візиту. Люди плакали від радості, зустрічали Патріарха оплесками. Небагато щасливців, навіть з духовенства, змогли взяти у Святішого благословення із-за багатолюдності. Не дивлячись навіть на те, що під час богослужінь тисячі віруючих відтіснялися загонами правоохоронців, відрізувалися від місця служіння Патріарха Алексія (наприклад, на Володимирській гірці, навіть за наявності посвідчення члена Оргкомітету з мокрою печаткою, прорватися через охорону до місця богослужіння було неможливо), це не зіпсувало всенародного православного торжества.

— Чому тоді Патріарх Алексій не поїхав до Донецька, як було заплановано?

— Програма в Києві була дуже об’ємною і насиченою, і Святіший Патріарх прислухався до рекомендації своїх лікарів перенести візит в Донецьку єпархію на осінь.

А нинішні урочистостіДонецьку очолив Блаженніший Митрополит Володимир.

— Це означає, що Патріарх Алексій цього року планує відвідати Україну двічі?

— Так.

— Чи можна з цього зробити висновок, що візити Святішого до України стануть регулярними?

— Дуже хотілося б сподіватися. Головне — нарешті зруйнований помилковий стереотип, що Патріарха тут «не чекають». Цей обман, сформований ще на хвилі націоналістичних провокацій на початку 90-х років, врешті-решт, вийшов на чисту воду. Це стало очевидним і для самого Святішого Патріарха, і для духовенства, і для українських політиків. Церковний народ України знає, любить і завжди чекає свого Патріарха. Ми з Вами говорили про благі плоди ювілею, які нам ще належить скуштувати. Розвінчання такого роду міфів — один із цих плодів. І якщо Святіший Патріарх тепер частіше відвідуватиме Україну, буватиме в єпархіях — безліч церковних та біляцерковних проблем вирішити можна буде набагато легше і ефективніше.

— У тому числі і проблему розколу?

— Ця проблема, напевно, давно б вже була вирішена, коли б не одна серйозна перешкода — баласт, який тягне на дно діряву шлюпку з людьми, що знаходятьсярозколі, і не дає їм допливти і вибратися на рятівний Церковний корабель.

Цей баласт — відданий анафемі лідер розколу М. Денисенко (Філарет). Коли цей вантаж буде відкинутий, процеси влікування розколу підуть значно швидше і плодотворніше. Роль Патріарха всієї Русі в цих процесах, природно, буде основоположною. Можливо, до участі й підтримки в рішенні цих питань будуть запрошені і представники інших Помісних Православних Церков, напевно, ширше використовуватиметься принцип церковної ікономії. Головне, щоб політики, що спираютьсярозкол в церкві і суспільстві, знову не спробували розіграти православну карту України в своїх інтересах. Наш народ інколи буває легко обдурити в питаннях політики, і навіть віри. Але наступаєграблі він все-таки рідко. Тому я думаю, що вдруге нав’язати частині віруючих українців організацію-фальшивку замість Церкви у цих ділків не вийде.

Бесіду вела Тетяна Приходько
Тижневик «Православний Печерськ» No 137
http://orthodox.kiev.ua/